Це в значній мірі викликає стурбованість пацієнтів і медиків. У своїй більшості люди цієї професії працювали у бригадах невідкладної допомоги, медицині катастроф, їх налічується у системі охорони здоров’я – 16 тисяч осіб.

Натомість з’явилась нова класифікаційна одиниця – парамедик. Фахівці вважають, що вимоги до цих спеціалістів суттєво різняться. Якщо фельдшер мав право ставити діагноз, рекомендувати хворому якісь препарати чи дії, а також надавати допомогу, то парамедик лише супроводжує хворого до лікарні, при цьому забезпечуючи його життєдіяльність.

Така класифікація професій в Україні відбулась згідно міжнародних правил, головним чином, відповідності європейським стандартам.

Потерпіли зміни й назви інших професій і вимоги до спеціалістів. Так, окрім фельдшера невідкладних станів, лікар-терапевт став лікарем внутрішньої медицини, медична сестра з фізкультури та масажу стала асистентом фізіотерапевта, інструктор трудової адаптації – асистентом ерготерапевта.

У МОЗ запевняють, що це не спричинить скорочення персоналу і посад, однак дозволить впорядкувати програми підготовки персоналу.

Опоненти такого нововведення стверджують, що у бригадах невідкладної допомоги в основному працювали фельдшери і медсестри, знань і досвіду яких вистачало для того, аби одразу врятувати життя людини, поки прибуде спецбригада чи триває транспортування. Парамедик для людей менш надійна професія. Його завдання - доставити пацієнта до лікарні живим, однак для цього необхідно високовартісне і ефективне обладнання у машинах швидкої, якими забезпечені медичні автомобілі у зарубіжних країнах.