Автор мета-аналізу Емі Бодді (Amy Boddy) пояснив: «Наявність плідних (фетальних) клітин в тканинах матері називається фетальним мікрохимеризмом. «Химери» - це міфічна істота, що поєднує риси різних тварин. Дослідження довело, що химери існують, так як у багатьох людей присутні клітини батьків, дітей (виношених під час вагітності) або сіблінгів. Фетальні клітини здатні вести себе як стовбурові і, в результаті, розвиватися в епітеліальні, клітини печінки і серцевого м'язу і так далі. Вони дуже динамічні і тому відіграють величезну роль в материнському тілі. У них також є здатність мігрувати в мозок та диференціюватися в нейрони. Тому можна зробити підсумок, що всі ми химери».

Факт існування мікрохимеризму вчені встановили у всіх плацентарних ссавців, включаючи людей. На сьогоднішній день предметом суперечок даного опитування залишається лише характер впливу клітин плоду на організм матері.

Еммі Бодді разом зі своїми колегами провели огляд на основі наявних даних, а також проаналізували їх. На думку експертів, фетальні клітини в період вагітності можуть грати роль «плаценти поза маткою», іншими словами перенаправляти ресурси материнського тіла на підтримання плода, який розвивається в утробі.

Виявилося, що плодові клітини після народження дитини можуть зберігатися в тканинах матері протягом багатьох років. Їх присутність можна пов'язати як з небажаними наслідками для організму (аутоімунні захворювання, рак), так і з його захисними властивостями. Поведінку фетальних клітин вчені пояснюють так: материнські імунні клітини можуть розцінити плодові чужими, що може призвести до аутоімунної відповіді. Але, з іншого боку, фетальні клітини можуть дуже швидко іммігрувати до пошкоджених тканин і допомогти здійснити швидку регенерацію.

Команда дослідників під керівництвом Бодді застосували еволюційний підхід до своєї роботи і зробили висновок, що плодові клітини будуть «співпрацювати» з організмом матері тільки в тому випадку, якщо витрати на допомогу невисокі, а конкурувати вони будуть, якщо ресурси обмежені (їх потрібно ділити між плодом і матір'ю). За цих причин відбуваються неоднозначна поведінка плідних клітин в одних і тих же органах. Приміром, в молочних залозах жінки вони сприяють лактації, захищають від раку, але в той же час підвищують ризик РМЗ на найближчі кілька років. Така ж картина спостерігається і в щитовидній залозі.

Крім цього, Еммі Бодді припускає, що мікрохимеризм, можливо, пов'язаний з поведінкою і емоціями: може стимулювати прихильність, приводити до післяпологової депресії або регулювати виділення окситоцину.