Наприклад, напій викликає реакцію сенсорних і емоційних частин мозку більш сильну, ніж гра в бейсбол, прослуховування музики або навіть рішення математичних задач. Активізація сірої речовини при такаій поведінці людини значно менша, ніж після келиху червоного Мерло або білого Совіньон блан.

Шеферд видав книгу «Нейрологія: як мозок створює смак вина», в якій пише, що пиття вина життєво важливе для отримання максимально можливої інформації про його якості, при цьому дегустація заважає повністю оцінити складний смак вина.

Професор придумав термін «нейрогастрономія», щоб описати дослідження того, як мозок створює сприйняття смаку. Він стверджує, що смак - всього лише ілюзія, створена тим, як наші почуття і емоції, пов'язані з їжею і питвом, об'єднуються в мозку, і смак не у вині, а в тому, що він створюється мозком винного дегустатора.

Також він уточнив, що рух вина через рот і ніс, наповнений повітрям алкоголю, змушує мозок викликати в уяві аромат.

Найважливіша частина цієї «активації мозку» виникає, коли ми дихаємо повітрям, наповненим вином.

У своїх експериментах науковець дійшов висновку, що знайшов докази того, що вживання вина пов'язано з більшою частиною мозку, ніж з насолодою музикою або навіть розв’язанням складного математичного рівняння.

«Молекули вина не мають смаку або аромату, але коли вони стимулюють наш мозок, він створює аромат так само, як створює колір», - говорить він.

Професор Шеперд вважає, що аромат сконструйований в мозку аналогічним чином, також впливає на емоційний зв'язок п'яниці з вином в келиху. Тобто те, як ми сприймаємо вино, дуже залежить від наших спогадів і емоцій, а також від наших компаньйонів.

Інші фактори, такі як стать, вік і навіть генетичний склад нашої слини можуть позначитися на смакові вина. При цьому нейробіолог попередив не відмовлятися від нього, оскільки невеликі дози напою «насичують нашу систему».