Вчені Каліфорнійського університету працюють над методом, що змінює гени повних людей. В результаті змінюються клітини і це запобігає потяг до їжі.
Дослідники за допомогою інструменту для пошуку та редагування ДНК - CRISPR виявили гени і використовували нову техніку CRISPR-A, щоб трохи підправити деякі з них. «A» означає активацію і використовується для посилення генів, що пригнічують апетит.
Зазвичай CRISPR використовується для видалення певного гена. Нова система дещо відрізняється від попередньої, оскільки вона не вирізає гени для їх заміни, а замість цього, посилює активність певних з них. Тобто в даному випадку молекулярні ножиці замінили на регулювання сили.
Так, у ході дослідження у гризунів були посилені копії гена SIM1, внаслідок чого ті позбулися ожиріння.
Навніт Матару, керівник дослідження, вважає CRISPR-А потенційним засобом від ожиріння та інших захворювань, адже дослідження показало, що досягнутий тривалий контроль за вагою без єдиної зміни геному.
Його автори провели тестування на мишах з генетичними мутаціями, що роблять їх схильними до повноти. Зміна активності генів дозволила гризунам незабаром досягти нормальної ваги.
Суть в тому, що у ссавців є дві копії кожного гена - по одному від кожного з батьків. Загалом існує не менше 660 генів, в яких мутація в одному екземплярі пов'язана із захворюванням.
SIM1 - це ген, який грає роль в регуляції голоду. Його мутації спостерігалися у пацієнтів з надмірною масою тіла.
Коли обидві копії працюють, особини можуть обмежити споживання їжі. Коли в інших випадках набір генів може мати мутацію, це робить одну копію марною, а іншу - нездатною забезпечити достатнє почуття ситості.
Так і миші, у яких відсутня одна копія гена SIM1, коли вони отримували ін'єкції CRISPR-A у віці чотирьох тижнів, змогли підтримувати здорову вагу тіла.
Особини, які не отримували ін'єкції CRISPR-A, не переставали їсти і почали додавати у вазі з шести тижнів. До віку десяти тижнів у них вже відзначалося сильне ожиріння.
Клінічні випробування на людях, ймовірно, відбудуться через кілька років.
Дослідження опубліковане в журналі "Наука".