Цей неврологічний розлад викликає тремор, жорсткість, сповільненість рухів, занепокоєння, балансування та проблеми при ходьбі, а також погану координацію рухів. Менш очевидні симптоми включають депресію, безсоння, занепокоєння, втому і запор.
«Багато лікарів не можуть точно сказати, чи є у пацієнта ця хвороба або атиповий паркінсонізм, особливо на ранніх стадіях захворювання», - зазначив доктор Оскар Ханссон, провідний автор нового дослідження, невролог і доцент університету Лунда у Швеції.
Пацієнти з атиповими розладами, як правило, мають набагато гірший прогноз, з більш швидким прогресуванням захворювання та інвалідизуючих симптомів, тож раннє виявлення має вирішальне значення, додав він.
Тому Ханссон і його колеги застосували вивчення аналізу крові, яким можливо виявляти нейрофіламенти легкого ланцюга білка, що є компонентом нервових клітин. Коли ці клітини гинуть, він може бути виявлений не тільки в спинномозковій рідині, а і крові.
Оскільки спинномозкову рідину отримати важче, для лікаря первинної медичної допомоги цей діагностичний тест недоцільний.
При перевірці нового биомаркеру досліджували 244 людини з хворобою Паркінсона, 79 здорових добровольців і 181 пацієнта з атиповими розладами паркінсонізму.
Тестування цих учасників показало, що рівні білка нерву вище у людей з атиповим паркінсонізмом і нижче у пацієнтів з хворобою Паркінсона і здорових добровольців. В цілому аналіз крові показав рівну точність дослідження спинномозкової рідини та при атиповому розладі на ранніх і пізніх стадіях захворювання.
Ханссон сподівається, що такі аналізи крові будуть використані в майбутньому для діагностики більшістю лікарів, які не спеціалізуються на розладах руху.
За даними Центрів з контролю і профілактики захворювань, поширення хвороби Паркінсона в загальній популяції населення збільшується на 1% у віці від 60 років і на 4% - у віці 80 років.
Як правило, коли пацієнтам вперше діагностують хворобу, значно пізніше лікарі виявляють найбільш рідкісні нейродегенеративні атипові розлади паркінсонізму. Вони виникають у людей у 50-60-річному віці і являють собою 10-20% всіх випадків, спочатку діагностованих, як хвороба Паркінсона.
На перших порах атиповий паркінсонізм дуже схожий на саму хворобу, проте він має іншу молекулярну причину, тому точний діагноз має важливе значення, вважають лікарі. Іноді медики високі стрибки кров'яного тиску приймають за серцеві недуги.