Ведучий автор дослідження, професор радіології у Медичній школі Вашингтонського університету Девід Марчинек вважає, що це актуально як для людей із хронічними захворюваннями, так і для людей, які хочуть бути більш активними у пізньому віці.

Хімічний уролітин А зазвичай природним чином виробляється в кишечнику при перетравленні таких продуктів, як гранат, горіхи та ягоди. Вік та хвороби можуть вплинути на здатність нашого організму його синтезувати.

Марчинек пояснив, що уролітин А активує мітофагію – систему контролю якості у м'язах, яка погіршується з віком. Мітохондрії подібні до батарей, які живлять клітини тіла, але з часом вони виходять з ладу.

Процес мітофагії розпізнає цю невдачу і активно руйнує мітохондрії, перетворюючи їх на елементарні компоненти, які клітина може використовувати повторно. Але з віком мітофагія втрачає ефективність і пул зламаних мітохондрій накопичується. Через це м'язи втрачають функціональність із віком.

Було вивчено групу з 66 осіб понад 65-річного віку, яка чотири місяці щодня отримувала або 1000 мг уролітину А, або - плацебо.

На початку всі учасники мали мітохондріальну активність нижче за середню.

Результати показали, що прийом добавки протягом короткого часу дійсно збільшує м'язову витривалість. Опір втомі покращився навіть за відсутності фізичних вправ.

Також спостерігалося зниження біомаркерів мітохондріальних порушень, що, на думку Марчинека, свідчить про покращення загального метаболічного здоров'я.

На думку дослідників, велику користь від добавки отримає група людей, яка хоче займатися спортом, але їм заважає слабке здоров'я. Добавки уролітину А можуть допомогти їм долати перешкоди та дозволять виконувати зміцнюючі вправи, щоб досягти прогресу – прогулянки, підйом сходами тощо.

Вважається, що колись мітохондрії були незалежними одноклітинними організмами. Якоїсь миті вони були поглинені складнішими еукаріотичними клітинами та встановили кооперативні відносини. До цього часу мітохондрії зберігають свій власний геном.

Дослідження принесло користь генетикам, оскільки мітохондрії розвиваються з іншою швидкістю, ніж решта геному, і мітохондріальні зміни можна використовувати для відстеження генетичних змін з часом.