Вчені намалювали мережу унікальних і великих відкриттів, які знадобилися для розробки дуже важливих ліків. Експерти пояснюють, що до сьогоднішнього дня створення препаратів вимагає роботи величезної кількості вчених, а також десятки років. У статті, опублікованій в журналі «Cell», автори пропонують розібратися, яким чином були досягнуті успіхи медицини сьогоднішнього дня для того, щоб зрозуміти, що потрібно робити, щоб прискорити процес створення вже майбутніх методів і способів лікування.
За словами одного з авторів роботи Олександра Піко (Alexander Pico), всі розуміють, що створення ліків вимагає знань, часу і фінансових вкладень. До того ж учені на сьогоднішній день мають фундаментальні дослідження, які стануть відмінним кроком у розробці нових ефективних препаратів. Хоча, у своїй статті автори хотіли показати особливості важкої роботи, а також дати кількісну оцінку раннім дослідженням.
Відзначимо, для того, щоб дістатися до сучасної терапії вчені протягом довгих років проводили масштабні експерименти.
Олександр Піко разом зі своїми колегами ретроспективно відстежили головний шлях створення двох ліків, які можна вважати етіологічної терапією, порівняно з недавно схваленими FDA: івакафтора (Kalydeco) і іпілімумаба (Yervoy).
Івакафтор бореться з муковісцидозом, схвалили його в 2012 році. Іпілімумаб - це моноклональні антитіла, його призначають для ефективного лікування меланоми, схвалили в березні 2011 році.
Після аналізу публікацій було виявлено, що для створення іпілімумаба потребувалась участь 7000 дослідників приблизно з 5700 інститутів. До того ж зайняло це 100 років. А івакафтор розробили 2900 дослідників з 2500 різних організацій, було потрібно на розробку 60 років.
Експерти спеціально розробили методику ранжирування, оскільки вони хотіли оцінити внесок кожного наукового фахівця в загальну роботу.
Результати також показали, що для кожного лікарського препарату є учасники, дослідження яких є найбільш важливим. На основі вже отриманих даних фахівці сподіваються розробити ефективну систему прогнозування для того, щоб приймати рішення про фінансування різних наукових розробок. Можливо, саме вони зможуть прискорити створення препаратів від хвороб Паркінсона, Альцгеймера, діабету або онкозахворювань.