Дослідники з Університету Джона Хопкінса, досліджуючи медичні записи 11,3 мільйона осіб, що приймали різні антибіотики, виявили, що одні препарати викликають ризик раку кишечника, інші, навпаки, зменшують. При цьому вплив їх залежить від ділянки кишечника.
Найближчий зв'язок з ризиками раку товстої кишки виявлена у пеніцилінів, що вбивають і шкідливі, і здорові бактерії.
Вчені кажуть, що ризики залежать від типу і класу призначуваного препарату.
Оскільки дія антибіотиків різниться на ділянках всієї ободової кишки, дослідники вважають, що тут різні популяції кишкових бактерій.
Результати підтверджують важливість розумного призначення ліків не тільки для запобігання стійкості до антибіотиків, але й для зниження ризику розвитку раку.
У 2010 році пацієнти в усьому світі прийняли близько 70 мільярдів доз антибіотиків, які чинять потужний і тривалий вплив на мікробіом кишечника, змінюють баланс корисних і шкідливих бактерій, вбивають більшу частину з них.
Дослідники спиралися на анонімні медичні записи 11,3 мільйона жителів Великобританії за 23 роки.
Так, близько 70 відсотків пацієнтів з раком кишечника приймали антибіотики протягом декількох років до постановки діагнозу. Майже шести з десяти учасникам призначали більше одного класу антибіотиків.
Зв'язок між раком кишечнику та застосуванням антибіотиків очевидний у пацієнтів, які приймали ці препарати за 10 років до діагнозу. Пухлини першої та середньої частини відділу товстої кишки виявилися пов'язаними з використанням антибіотиків. Навпаки, до ураження прикінцевих ділянок товстої кишки вони не причетні.
Найбільш сильний вплив припадає на проксимальний (перша і середня частина) відділу товстої кишки, відзначають вчені.
Зворотна картина була там, де застосування антибіотиків перевищувало 60 днів. Це було пов'язано з 15-відсотковим зниженням ризику.
Щодо ліків, то пеніциліни пов'язані з підвищеним ризиком раку кишечника в першому (проксимальному) відділі товстої кишки. Цим пацієнтам найбільш часто призначали ампіцилін або амоксицилін.
Нижчі ризики раку прямої кишки були у пацієнтів, яким призначали тетрацикліни.
Хоча це було обсерваційне дослідження і воно не може встановити причину зв'язків, його результати припускають істотні відмінності в розмірі і характер дії антибіотиків по всій довжині кишечника.
