Нагадаємо, що причиною такої реакції ООН, стала ситуація, коли починаючи з квітня 2014 року тисячі людей на Донбасі страждають не тільки від бойових дій, але й від нестачі продуктів харчування та медикаментів.

Наразі в Донбасі вже зареєстровано понад 6500 смертей. Охорона здоров'я в цьому регіоні стала жертвою військового конфлікту. Український уряд заявив, що не бажає, щоб національні ресурси потрапляли до рук озброєних груп, тому в листопаді було припинене фінансування для всіх об'єктів в регіоні, в тому числі лікарень. Пацієнтам, які залишаються в зоні конфлікту, запропонували отримувати ліки в контрольованій урядом території. Це виявилося практично неможливим для багатьох людей, які хворі або просто бідні. Експерти в області охорони здоров’я побоюються можливих спалахів поліомієліту та інших хвороб, через низьку імунізацію та поганий механізм моніторингу спалахів хвороб.

Україна має один з найвищих темпів ВІЛ інфекції в Європі; більшість пацієнтів були інфіковані вірусом через ін'єкції наркотиків. До конфлікту українські програми допомогли контролювати інфекцію на Донбасі шляхом надання стерильних голок і шприців та метадону, препарат, який рекомендує Всесвітня організація охорони здоров'я, щоб зменшити тягу до героїну та його вживання. До цього часу в нашій країні успішно знижувалась кількість інфікованих, особливо серед молодих людей, що вживають ін'єкційні наркотики. Рівень захворюваності серед них знизився більш ніж у п'ять разів у період між 2007 і 2013.

На жаль, в даний час конфлікт на Донбасі ставить під загрозу цей прогрес. За даними Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні (International H.I.V./AIDS Alliance in Ukraine), неурядової організації, більш ніж 1000 пацієнтів у Донбасі не мають метадону, його поставки зупинені або дози неякісні, це змушує чоловіків і жінок повертатись до вуличних наркотиків. У червні деякі з них направили відеозвернення до урядовців, заявивши, що побоюється за своє життя, тому що їх лікування було перервано. Невідомо, скільки людей піддалися передозуванню або самогубству після припинення лікування метадоном.

Люди, що живуть з ВІЛ на Донбасі стикаються з аналогічною перервою, через припинення рятувальної антиретровірусній терапії. Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією (The Global Fund to Fight AIDS, Tuberculosis and Malaria ) запропонував заплатити за антиретровірусну терапію, а ЮНІСЕФ (Unicef ) готовий закуповувати їх. Тим не менш, жодна гуманітарна колона не поставила ліки на територію з лютого. Тисячі чоловіків і жінок, багато з яких подолали дискримінацію і фінансові бар'єри для забезпечення доступу для лікування ВІЛ, тепер стали заручниками іншої ситуації та втрачають надію на виживання. W.H.O. повідомляє, що ліки для туберкульозу, який діагностований на високих рівнях в регіоні, також заблоковані.

Зі свого боку, ті, хто контролює так звані ЛНР та ДНР в Донбасі не виявляють великого інтересу в захисті життя людей з ВІЛ. Представники «Луганську» вказали, що вони не хочуть продовжувати опіоїдну замісну терапію (у відповідності з політикою Росії), і оголосили, що установи Організації Об'єднаних Націй повинні зареєструвати договори з ними для надання будь-якої гуманітарної допомоги. Український парламент наголосив, що права залишилися у веденні "окупанта".

Це гуманітарна криза, яка може бути легко вирішена. Українському уряду слід лише дозволити проходження конвою ООН з ліками, що фінансуються міжнародними донорами. Сили, які контролюють окуповані території, могли б також дати зелене світло для конвою. Уряд України повинен працювати над тимчасовими процедурами для надання допомоги населенню в цих територіях і полегшити проходження гуманітарної допомоги.