Вчені Стенфордського медичного університету в штаті Каліфорнія США виявили, що глибокі вдихи можуть заспокоїти нерви завдяки нейронному шляху в мозку, який контролює цей процес.
Опис роботи було опубліковано в журналі Science
В експерименті на мишах дослідники ідентифікували ланцюг нейронів - крихітний кластер з 350 нервових клітин, які регулюють зв'язок між диханням і мозковою діяльністю. Він як раз впливав на спокійну поведінку мишей. Коли ж вчені видалили ці клітини, виявили, що миші з звичайним диханням вели себе неспокійно.
Група під керівництвом професора біохімії доктора Марка Краснова досліджувала головну ділянку мозку, яка контролює дихальні ритми. Нейрони були знайдені в комплексі пре-бетцингера, який передає сигнали і пом'якшує відчуття пильності, уваги і стресу. Вони також виявили, що ці нейрони експресують два білка - кадгерин-9 (CDH9) і DBX1, які контролюються генами Cdh9 і Dbx1.
Відкриття, за словами дослідників, може бути початком терапії людям, у яких відзначається занепокоєння, стрес і панічні атаки.
Дихання, як несвідома, мимовільна дія, є одним з самих основних ритмів життя. Це процес, коли живі організми вдихають кисень для створення енергії на клітинному рівні, а потім видихають вуглекислий газ - побічний продукт клітинного дихання.
Люди вже тисячоліття знають, що довгі, повільні і глибокі вдихи можуть надавати заспокійливу дію і знижувати стрес. І навпаки, коротке і швидке дихання викликають у людини напади паніки і ще більше посилює почуття занепокоєння.
Хоча глибоке дихання - це простий і безпечний спосіб контролювати тривожність і стрес, вчені бачать потенціал для розробки ліків, націлених на ці гени.
«При панічних розладах майже неможливо контролювати дихання», - кажуть вони. - Таким чином, фармакологічна допомога може мати вирішальне значення для їх запобігання».
Провідний автор, помічник дослідника Медичної школи доктор Кевін Якле зазначив, що, наприклад, синдром раптової дитячої смерті може виникнути, коли мозок не відчуває браку кисню, поки дитина спить. Деякі діти можуть бути схильні до більш високого ризику з причин генетичного характеру, або у випадку, якщо вони народилися передчасно. Тому їм буде потрібна терапія, що покращує передачу сигналів нервової системи.
