Шкірний лейшманіоз є паразитарним захворюванням, поширюється вона через укуси заражених москітів і призводить до серйозних рубцювань, часто на обличчі, що практично не лікуються.
Випадки захворювання найчастіше спостерігалися в Сирії, зокрема, в регіонах, що знаходяться під контролем ISIS, таких як Ракка, Дейр аль-Зур і Хасеке. Громадянська війна спустошила медичні установи країни, тисячі медичних працівників загинули і лікарні виявилися під руїнами. Поряд з хронічною нестачею води і розбомбленими будівлями - це створило гарне підґрунтя для процвітання хвороби.
Оскільки більше чотирьох мільйонів сирійців були змушені покинути регіон, хвороба тепер переїхала в сусідні країни Туреччину, Ліван і Йорданію. У період з 2000 по 2012 рік було тільки шість зареєстрованих випадків захворювання в Лівані. Але в 2013 році їх нарахували вже 1033, з яких 96 відсотків у переміщених сирійських біженців, за даними Міністерства охорони здоров'я Лівану. Туреччина, Йорданія, Лівія і Ємен також повідомили про сотні випадків. У зв'язку з міграцією частини населення в Саудівську Аравію, місцеве населення боїться про поширення цієї хвороби і там. Разом з біженцями є припущення, що захворювання досягло і Європи.
Багато з тимчасових поселень біженців можуть збільшити ризик отримання хвороби через неправильне харчування, поганих житлових умов, дефіциту медичних установ і перенаселеності. Це, в поєднанні з сприятливим кліматом (комахи-переносники живуть тільки у вологих температурах, як мінімум 27-28 градусів у нічний час), створило умови для поширення хвороби.
Доктор Валід Аль-Салем, один з авторів дослідження з Ліверпульської школи тропічної медицини, сказав: «Це дуже погана ситуація. Хвороба поширилася з біженцями різко не тільки в Сирії, але і в таких країнах, як Ірак, Ліван, Туреччина і навіть в південну Європу. Наслідки недооцінені, тому що ніхто не може підрахувати точну кількість постраждалих людей. Коли людей кусає заражений комар, може пройти від двох до шести місяців до прояву інфекції».
Варто відзначити, шкірний лейшманіоз є одним з 17 тропічних захворювань, віднесених ВООЗ до категорії "забутих". Хвороба викликає відкриті рани на шкірі, утруднення дихання, носові кровотечі і труднощі з ковтанням. Щоб справитися з цією хворобою, вчені закликають до раннього виявлення та лікування.