Оскільки ожиріння продовжує залишатися головною причиною смертності у всьому світі, дослідники намагаються зрозуміти, яку роль відіграє генетика в схильності людини до нього.
Нове дослідження вчених Західного університету показує, що хоча фізичні вправи і дієта важливі, основні генетичні фактори не можна ігнорувати.
Так, виявлено, що незалежно від харчування, білок Pannexin1 (Panx1) в значній мірі регулює накопичення жиру у піддослідних гризунів.
Panx1 – це глікопротеїн, який бере участь у клітинній передачі сигналів і відіграє важливу роль у ранньому розвитку.
Дослідження припускає, що делеція гена Panx1 (втрата термінальної або інтерстиціальної ділянки хромосоми або хроматиди) на ранніх стадіях розвитку жирових клітин збільшує кількість накопиченого жиру, що призводить до більш високого ризику ожиріння у пізнішому віці.
Дослідження також показало, що відсутність глікопротеїну призвело до збільшення рівнів інсуліну і глюкози в крові, чим збільшило схильність до діабету 2 типу.
Перше дослідження, що показує зв'язок між Panx1 і накопиченням жиру, проведено за участю гризунів, у яких був відсутній ген Panx1. Миші, які отримували звичайне або насичене жирами годування, мали високу жирову масу в порівнянні з родичами з геном.
Вчені пояснюють, що накопичення жиру може бути результатом гіперплазії, яка належить до збільшення кількості жирових клітин, а також гіпертрофії, яка характерна надмірним зростанням окремих жирових клітин. Таким чином, коли у особин немає Panx1, спостерігається гіпертрофія і їх жирові клітини набагато більше накопичують жиру.
Наступним кроком буде вивчення рівнів експресії Panx1 в людських жирових клітинах, а також наявності потенційних мутацій в гені Panx1 в зразках, узятих у пацієнтів з ожирінням. Їх результати будуть порівнювати з клітинами здорових донорів.
