Ризик пропорційний тому, як довго і як часто приймалися ці препарати – інгібітори протонного насосу. Автори дослідження заявили, що цей ризик збільшується від двох до восьми разів. Він статистично значущий для людей, інфікованих шлунковою бактерією Helicobacter pylori, яка провокує онкологію.

При цьому лікарі не виключають, що є медичні ситуації, в яких необхідна така терапія. Наприклад, ліки можуть допомогти приглушити шлункові кислоти і захистити від раку стравоходу пацієнтів з хворобою Барретта.

Наголошується, що рак шлунку є третьою провідною причиною смерті від онкології в світі.

Виходячи з того, що роль H. pylori у проведених дослідженнях не була ясна, вчені порівняли використання ІПН з іншим класом препаратів для зниження кислотності - гістаміну (блокатори Н2).

У дослідженні взяли участь близько 63,4 тисячі пацієнтів, яким була призначена комбінація ІПН і двох антибіотиків для знищення H. pylori. Лікування відбувалось 7 днів, потім пацієнтів спостерігали сім років. За цей час 3200 осіб приймали інгібітори три роки, 22 тисячі осіб приймали блокатори H2 (Пепсидил, Зантак, Тагамет).

Серед усіх у 153 чоловік розвинувся рак шлунку після лікування ІПН і двома антибіотиками.

Дослідники зробили висновок, що ці інгібітори викликають високий рівень ризику раку шлунку. Він збільшився в п'ять разів через рік, в шість разів - після двох років і у вісім разів - після трьох років. В цей час прийом блокаторів Н2 не показав такого зв'язку.

Недавні повідомлення також показали зв'язок пневмонії, серцевих нападів і переломів кісто з довгостроковим використанням ІПН, повідомляють вчені.