Нейрофізіологам з Нью-Йорка (New York) вдалося розкрити можливий механізм того, як розвивається анорексія. А також, чому люди, які страждають цією хворобою, не бажають їсти, іноді навіть у передсмертному стані.У дослідженні американські медики стежили за роботою мозку анорексиків. У результаті були виявлені порушення в роботі головного мозку, що змушують таких людей не їсти, незважаючи на те, що їм загрожує смертельна небезпека.
Нервова анорексія - це розлад прийому їжі. Людина свідомо обмежує себе в їжі, іноді навіть повністю відмовляється від неї, оскільки боїться погладшати. Згідно зі статистикою цим захворюванням страждає близько 1% жінок у всьому світі. Відсоток смертності від психічної анорексії становить 10%.
Раніше передбачалося, що на появу даного захворювання впливають стрес, культурні фактори і соціальне середовище, хоча зовсім недавно вченим вдалося довести, що в розвитку анорексії замішані порушення в гені ESRRA.
Джоанна Стайнгласс з колумбійського університету (Columbia University), Нью-Йорк (New York), США, разом з колегами розкрила механізми виникнення відповідного розладу на рівні нервової системи. У дослідженні група експертів спостерігала за роботою мозку 2 дюжин жінок, які страждали від анорексії, і за здоровими людьми. Випробовувані обідали в спеціальній лабораторії, що представляла особливий магнітно-резонансний томограф, за допомогою якого нейрофізіологи стежили за активністю окремих районів головного мозку в реальному часі.
На кожному сеансі команда Стайнгласс пропонувала жінкам різний вибір страв, включаючи жирні і дуже легкі. Під час вибору їжі вчені спостерігали за тим, як змінювалася робота головного мозку при вивченні кожного блюда.
Виявилося, що у випробовуваних, що страждали від анорексії, було надмірно активне смугасте тіло (особливий регіон мозку, який відповідає за управління звичками і поведінкою). Автори пояснюють, що порушення у відповідній частині нервової системи асоціюються з розвитком синдрому Туретта, наркозалежністю, нав'язливими формами поведінки та іншими розладами. Самі фахівці припускають, що найближчим аналогом анорексії цілком можна вважати м'язові тики, гризіння нігтів або тріхотілломанію (виривання волосся).
Стайнгласс зазначила: «Зараз ми працюємо над створенням нової методики психотерапії. Вона буде основана на принципах вироблення протилежної звички. Можливо, саме така методика допоможе позбутися від анорексії. Ми припускаємо, що паралельне вивчення таких порушень у роботі головного мозку також допоможе знайти медикаментозні способи боротьби з хворобою».
Дослідження опубліковане у виданні «Nature Neuroscience».
