Деменція - це загальний термін для групи симптомів, пов'язаних з пошкодженням мозку, і використовуваного для опису ряду прогресуючих неврологічних розладів. Вона проявляється у багатьох формах, однак деякі з них можуть виражатися зміною харчових переваг, наприклад, тягою до солодкого.
Найбільш поширеними типами деменції є хвороба Альцгеймера, судинна деменція, деменція з тільцями Леві, лобно-скронева і змішана. Їх загальні симптоми - зниження роботи мозку, що призводить до втрати пам'яті. Багато що залежить від тієї частини мозку, яка вражена.
Так, лобно-скронева деменція, яка вражає передню і бічні сторони мозку, спочатку викликає зміни в поведінці або мовні проблеми.
За даними фахівців, у таких людей розвивається ряд незвичайних форм поведінки і один з попереджувальних знаків - зміна харчових переваг. Люди раптово відчувають пристрасть до солодких продуктів.
Крім цього, вони поводяться імпульсивно, необдумано, втрачають співчуття, інтерес до людей і речей і стають егоїстичними. Також з'являються погані манери, нехтування особистою гігієною тощо. У ході прогресування захворювання вони можуть стати соціально ізольованими і замкнутими.
Зараз немає відомого способу запобігання лобно-скроневої деменції, проте певні втручання в спосіб життя уповільнюють розвиток синдрому.
В першому дослідженні такого роду вчені розглянули взаємозв'язок між факторами способу життя та лобно-скроневою деменцією і виявили, що фізично і розумово активний спосіб життя забезпечує стійкість навіть у людей, що мають генетичний профіль, тобто схильність до розвитку цього типу деменції.
Кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології в Центрі пам'яті і старіння UCSF Кейтлін Казалетто і її колеги підтвердили, що фактори способу життя впливають на розвиток цього типу деменції і прогресування у людей з домінантними генетичними мутаціями, які викликають хворобу.
В рамках масштабних досліджень всі учасники пройшли обстеження для визначення ступеня дегенерації мозку, а також тести мислення і пам'яті, рівнів когнітивної та фізичної активності. Це були в основному безсимптомні випадки або з помірними симптомами на ранній стадії.
Члени сімей повідомляли, наскільки добре учасники виконують життєві завдання - управляють фінансами, приймають ліки, доглядають за собою тощо.
Вже після декількох щорічних оглядів вчені побачили значні відмінності в швидкості і тяжкості стану відповідно до найбільш і найменш розумово і фізично активного життя людей. Зокрема, функціональне зниження було на 55% повільніше у найбільш активних учасників.
