Також виникло і питання: чому вірус, який згадувався виноскою в переліку інфекційних захворювань, обернувся серйозною небезпекою для Америки? Адже в Африці і Азії, де він існує багато десятиліть, обійшлося без спалахів і серйозних ускладнень.

Вчені припускають, що до Зіку в Африці і Азії, можливо, вироблений імунітет місцевого населення, або його старі штами були менш небезпечні, ніж в Бразилії.

Спалахи в Сінгапурі, Таїланді, В'єтнамі та інших частинах Південно-Східної Азії дають привід говорити про загрозу вірусу, проте інформація про неврологічні ускладнення не отримала офіційного оприлюднення.

Відповідь на це питання є важливим для Азії, яка найбільш постраждала від Зіка після американського континенту.

Велика частина населення живе в зонах, де комарі поширюють хворобу. Це В'єтнам, Філіппіни, Пакистан, Бангладеш, до того ж там погано підготовлені до боротьби зі спалахом вірусу.

Лідери азіатських країн попереджені про необхідність підготовки до тяжких наслідків.

Всесвітня організація охорони здоров'я визнає два шляхи появи Зіка: в Африці і Азії. Азіатські штами зареєстровані в західній частині Тихого океану, Північній і Південній Америці, включаючи Бразилію. Азіатський вид був вперше виділений в 1960-і роки у комарів в Малайзії, але деякі дослідження говорять, що вірус вражав там людей з 1950-х років.

Зв'язок з вродженими дефектами виявили під час спалаху 2013 року у Французькій Полінезії, де було зафіксовано вісім випадків мікроцефалії і 11 вад розвитку плоду.

Після бразильського спалаху 2015 року неврологічні вроджені вади назвали синдромом вродженого Зіка, а також Гієна-Барре, який може стати причиною тимчасового паралічу.

Віруси швидко мутують. Дослідження з приводу того, чи може африканська лінія Зіка привести до мікроцефалії, є пріоритетними для ВООЗ. Вчені також намагаються дізнатися, чи є «популяційний імунітет» в тих місцях, де вірус поширений.

Також не відомо, наскільки вірус охопив Африку й Азію і чи може імунітет до одного виду штаму протистояти іншому.