Це геліотропізм, і соняшники не єдині рослини, які відстежують сонце. У дослідженні, опублікованому в «Science», вчені показали, що внутрішній годинник соняшника пов'язаний з «включенням» генів, що керують ростом в потрібний час, щоб стебла гнулися до Сонця.

Для того, щоб дістатися до суті переслідування соняшниками Сонця, Стейсі Хармер і Акоп Атамян, біологи з Університету Каліфорнії, Девіс, і їх колеги вивчали соняшники в полях і ростових камерах.

Щоб з'ясувати переваги цього сонячного стеження, вони перешкодили горшковим соняшникам стежити за Сонцем. В результаті рослини росли менше, ніж ті, які слідували своїй біології. Погоня за сонцем сприяла зростанню. Але що стало причиною цього?

Дослідники помістили рослини соняшнику в кімнату зі світлом, яке імітувало Сонце, і створювали темні цикли дня. Рослини поводилися, як очікується, на 24-годинному циклі. Але протягом 30-годинного робочого дня, вони були збиті з пантелику. Це означало, що у соняшників є 24-годинний циркадний ритм. Але, як же вони рухаються без м'язів?

Відповідь була в їх стеблах. Як і у інших рослин, стебла соняшнику ростуть в нічний час - але тільки на їх західній стороні, що і дозволяє згинати їх «голови» на схід. Протягом дня, ростуть стебла на східній стороні рослини, і вони вигинаються на захід разом з Сонцем.

Доктор Атамян збирав періодично зразки з протилежних сторін стебел і виявив, що різні гени, пов'язані з детектування світла і зростанням, виявилися активними на протилежних сторонах стебел.

Але багато залишається невідомим, наприклад, як же молодий соняшник «перемикає» світлові сигнали, циркадний годинник і темпи зростання «голови» щоночі? У той час як наукове дослідження триває, можливо, деякі дані про роман цих квітів з Сонцем нам залишаться невідомими.